Ключ для визначення видів гіфолом
Рід Hypholoma завжди було важко визначити з точністю, особливо до досліджень ДНК, але більшість мікологів, схоже, погоджуються, що споровий відбиток від темно-коричневого до фіолетово-коричневого, відсутність помітних залишків вуалі (окрім випадкової кортини або кількох пучків тканини на краю шапки), гладкі спори та наявність хризоцистидій (стерильних клітин на пластинах з жовтуватим змістом) є одними з ключових ознак.
Рід Hypholoma складають дві групи видів, дуже різних за своєю екологією та зовнішнім виглядом.
Перша група містить декілька добре відомих видів середнього розміру, які ростуть у скупченнях сухостійної деревини; Hypholoma fasciculare, можливо, є найбільш розповсюдженим і відомим із цих видів.
Друга група містить дрібні (іноді дуже дрібні), важко ідентифіковані види, які ростуть поодиноко, розкидано або згруповано, головним чином у мохах або гумусі, особливо на сфагнових болотах або холодних хвойних болотах. Види другої групи і досі постійно переміщуються між Hypholoma, Psilocybe, Pholiota та іншими родами (включаючи нещодавно виділений “Bogbodia”).
Ідентифікація видів Hypholoma в першій групі – це величенькі гриби на гнилицях – є питанням ретельного спостереження за макроскопічними особливостями, хоча межі між видами, здається, стають розмитими в багатьох колекціях.
Розпізнавання дріб’язку у бруді та моху слід залишити тим, хто любить працювати з мікроскопами. Морфологія спор і цистидій використовується для розділення видів, які неозброєним оком виглядають майже однаково.
Якщо у вас є старий визначник грибів, можливо, там види Hypholoma віднесені до роду Naematoloma, це застарілі назви, зараз записані як синоніми.
Перша таблиця більш загальна, тож якщо вас цікавить, які лжеопеньки ростут виключно в Україні, дивиться одразу другу таблицю.
1 | Росте в трісках; шапка від помаранчевого до оранжево-коричневого або червонуватого, ніжка від помаранчевого до жовтого; ніжка з «коренем», який прикріплений до підземного вузла тканини. | Hypholoma tuberosum |
1. | Зазвичай не росте в деревній трісці; шапка варіюється за коліром; варіює колір стебла; ніжка не прикріплена до підземного вузла тканини. | 2 |
2. | Росте розкидано або зграйками (зазвичай не кластерами) на землі, або в мохах, або на торфі чи гумусі; шапка приблизно до 3 см у діаметрі (рідко трохи більше). | 3 |
3. | Росте скупченнями або щільними кластерами (рідше поодиноко або розкидано), на дереві або біля сухостою (але іноді росте з мертвих коренів і виглядає наземним); шапка різного розміру. | 11 |
3. | Стебло з добре розвиненою, звуженою, вкоріненою підземною частиною. | Hypholoma radicosum |
3. | Стебло без добре розвиненої вкоріненої частини. | 4 |
4. | Більшість спор довжиною 11 мкм або більше. | 5 |
4. | Більшість спор коротше 11 мкм. | 8 |
5. | Спори довжиною 14–18 мкм; цистидії з розвиненими нерівними горбками та виступами. | Psilocybe longispora |
5. | Спори різного розміру; цистидії без розвинутих виступів. | 6 |
6. | Свіжа шапка жовта; молоді пластини жовтуваті; спори коротше 14 мкм. | 11 |
6. | Свіжа шапка не жовта; пластики не жовтуваті; спори різного розміру. | 7 |
7. | Спори довжиною 13–18 мкм, з маленькою зародковою порою. | Bogbodia udua |
7. | Спори 11–14 мкм, довгі, з великою зародковою порою. | Hypholoma ericaeum |
8. | Більшість спор довжиною 7–9 мкм. | Hypholoma polytrichi |
8. | Більшість спор довжиною 9–11 мкм. | 9 |
9. | Зрілі пластини темно-пурпурно-коричневі. | Psilocybe squalidella |
9. | Зрілі пластини від тьмяно-коричневого до жовтувато-коричневого. | 10 |
10. | Свіжа шапка з оливковими відтінками; спори вузькоеліпсоїдні. | Psilocybe olivaceotincta |
10. | Свіжа шапка жовта; спори широкоеліпсоподібні. | Hypholoma elongatum |
11. | Свіжа шапка від червоного до цегляно-червоного; з’являється на сухостої листяних порід. | Hypholoma sublateritium |
11. | Свіжа шапка не червона (або злегка над центром); зазвичай асоціюється з мертвою деревиною хвойних порід (але також з мертвою деревиною листяних порід). | 12 |
12. | Пластини зеленувато-жовті в молодості, з віком стають димчасто-зеленуватими; смак гіркий. | 13 |
12. | Пластини білуваті, сіруваті або тьмяно-жовтуваті в молодості, без зеленуватих відтінків; смак зазвичай невиразний. | 14 |
13. | Зріла шапка 2–5 см у діаметрі; широко розповсюджений. | Hypholoma fasciculare |
13. | Зріла шапка 1–3 см у діаметрі; відомий з південно-східних штатів і Карибського басейну. | Hypholoma subviride |
14. | Зазвичай росте кластерами; зрілі шапки діаметром 3–7 см, загалом від жовтувато-коричневого до кольору кориці, з дещо темнішою ділянкою в центрі. | Hypholoma capnoides |
14. | Зазвичай росте зграйками; зрілі капелюшки 1-3 см в діаметрі, червонувато-коричневі з тонкою, блідою крайовою зоною. | Hypholoma dispersum |
В Україні широко розповсюджені чотири види. Ось ключ до їх визначення:
1. | Шапка 4 – 10 см у діаметрі, оранжево- або цегляно-червона, до краю білувата, гола, по краю з залишками покривала. Пластинки білуваті, згодом оливкуваті. Ніжка вгорі брудно-біла, донизу жовто- або коричнювато-червонувата. Спори 6-8 х 3-4 мкм | Hypholoma lateritium (Hypholoma sublateritium), Опеньок несправжній цегляно-червоний |
1. | Гриби дрібніші, шапка меншого діаметра | 2 |
2. | Шапка 1,5 – 5 см у діаметрі, сірчано-жовта, в центрі темніша, гола. Пластинки сірчано-жовті, бурувато-зеленкуваті. Ніжка сірчано-жовта, донизу темніша, темноволокниста. Спори (6) 7-9 х 4-5 мкм | Hypholoma fasciculare, Опеньок несправжній сірчано-пластинчастий (Гіфолома групова) |
2. | Шапка 3 – 6 см у діаметрі | 3 |
3. | Шапка жовтувата, червонувато-рудувата. Пластинки пурпурово-сірі, згодом коричневі. Ніжка вгорі білувата, борошниста, донизу рудувато-коричнева. Спори 6-8 х 3,5-4,5 мкм. | Hypholoma radicosum (Hypholoma epixanthum) Опеньок несправжній корінастий (Лжеопеньок корінастий, Гіфолома корінаста, Гіфолома смердюча) |
3. | Шапка оранжево-вохряна, гола, по краю з білуватими, згодом чорніючими залишками покривала. Пластинки білуваті, з часом синювато-сірі. Ніжка вгорі білувата, блискуча, донизу коричнювато-руда, гола. Спори (7) 8-10 х 4-5 мкм | Hypholoma capnoides, Опеньок сіропластинчастий (Лжеопеньок сіропластинчастий, Гіфолома сіропластинчаста) |
Література:
1. Kuo, M. (2020, October). The genus Hypholoma. Retrieved from the MushroomExpert.Com Web site: http://www.mushroomexpert.com/hypholoma.html
2. Зерова М. Я. Визначник грибів України / М. Я. Зерова, П. Є. Сосін, Г. Л. Роженко // Базидіоміцети. – Т. 5, кн. 2. – К. : Наук. думка, 1979. – с. 413.